НАВІЩАТИ, аю, аєш, недок., НАВІСТИТИ, іщу, істиш, док., перех. Те саме, що навідувати 1. Через день навіщає [свекор] сватів (Панас Мирний, I, 1954, 230); — Я навіщатиму вас, коли буде змога (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 72); Був гарний осінній день, коли Ґава знову навістив хату Староміського (Іван Франко, III, 1950, 66); От і відпочили [Степан з товаришами], Друга навістили У селі Кривому (Микола Шпак, Вибр., 1952, 157); * Образно. Як вона тремтіла.., як побоювалася, щоб його яке лихо не навістило (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 23).