Словник української мови

НАВІЩОСЬ, присл. З якоюсь метою, для чогось. Балабуха навіщось нюхав їх [айстри], хоч вони зовсім не пахли (Нечуй-Левицький, III, 1956, 53); — Оце, Мелашко, наш шановний гість, товариш скульптор, — ще раз навіщось пояснив голова (Олесь Гончар, Новели, 1954, 91);
//  З якоїсь причини, чомусь. Хшановський та Мошицький виглядали молодими панами, у котрих повиростали навіщось ріденькі бороди (Нечуй-Левицький, II, 1956, 72).