НАВІЩУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Наперед сказати про те, що буде, що трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати щось. Вона мені навіщувала мою недолю! (Марко Вовчок, I, 1955, 54); * Образно. В цей день весь ярмарок стежив, як заходило сонце. Може, «за стіну»? Може-таки, навіщує дощу оцій спраглій.. землі?.. (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 83).