НАВІШУВАТИ 1, ую, уєш, недок., НАВІСИТИ, ішу, ісиш, док., перех. Вішати, надівати, прикріплюючи до чого-небудь. Якщо ж буде потрібно збільшити глибину загортання насіння, то на сошник навішують по два тягарці (Нові способи вирощування цукрових буряків, 1956, 54); За хвилину вона вже гуркотіла по підвіконню, навішуючи обмерзлі комишеві мати, що були їм взимку замість віконниць (Олесь Гончар, II, 1959, 143); За кілька днів радянські вояки встигли полагодити паркан, біля конюшні навісити двері (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 180).
НАВІШУВАТИ 2, ую, уєш, недок., НАВІШАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Вішати у якій-небудь кількості. Зверху на гілках подекуди теліпаються кетяхи, неначе хто навішав пучків усяких сережок (Нечуй-Левицький, III, 1956, 266).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 35.