в означеннях
Тлумачення, значення слова «навісний»:

НАВІСНИЙ, а, е. При якому кулі, снаряди і т. ін., описуючи в повітрі круту дугу, падають зверху (про стрільбу). Ми ніде під кулями не гнулись, Під вогнем прямим і навісним (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 298).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 34.

Коментарі (0)

НАВІСНИЙ 1, а, е.

1. Який нависає над чим-небудь. Інколи доводиться користуватись навісною переправою (В дорогу, 1953, 60); Збудували [колгоспники] великий цегляний свинарник, обладнали його навісною дорогою, провели туди водопровід (Колгоспник України, 2, 1957, 28); Грубе коріння вп'ялося в закам'янілий ґрунт навісної стіни (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 304).

2. Побудований так, що при потребі може підніматися і підвішуватися. Тепер уже багато навісних машин успішно конкурують з причіпними (Наука і життя, 5, 1958, 26); Засніженим полем валка тракторів знов тягнула цілий поїзд навісних плугів, борін, культиваторів (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 401).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 34.

Коментарі (0)

НАВІСНИЙ 2, а, е.

1. Те саме, що навіжений 1. То близнята народились, А навісна мати Регочеться, що Йванами Обох буде звати! (Тарас Шевченко, I, 1951, 303); Сахно подалася б шукати дорогу до гаражів, коли це до її кімнати з'явилися чорні окуляри навісного лакея (Юрій Смолич, I, 1958, 87);  * У порівняннях. Я блукав, мов навісний, Без крихти хліба та оселі (Павло Грабовський, I, 1959, 206);
//  Уживається, як лайливе слово. — Я не піду, мамо, — говорила дівчина, — я його не люблю. — Навісна! — скрикнула стара. — Що ти говориш мені? (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 179); — А дурна, а навісна, — шепочуть її губи (Степан Васильченко, I, 1959, 274).

2. Який виходить за межі чого-небудь, дуже сильний, несамовитий, шалений. Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникає (Леся Українка, II, 1951, 162); Старі дуби на косогорі Шумлять під вітром навісним (Андрій Малишко, Любов, 1946, 44).

3. Противний; ненависний. Склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 157); Уткнула [Люба] голову в подушку, Ховалася від думок тих навісних (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 34.

Коментарі (0)