в означеннях
Тлумачення, значення слова «навмання»:

НАВМАННЯ, присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде, як доведеться. Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Борис Грінченко, I, 1963, 273); Імлистими ранками, коли ворог пострілював навмання, піхотинці вилізали з своїх глеюватих окопів, як ховрахи (Олесь Гончар, III, 1959, 208);
//  Будь-куди, без жодної мети. Прудкою ходою пройшла я через сад і подалась вулицею навмання, сама не знаючи, куди я йду (Леся Українка, III, 1952, 620); Він вийшов на тиху надвечірню вулицю й побрів по ній навмання (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 263); Було приємно бродити просто так, навмання (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 116);
//  Без попереднього обдумування. Старий інженер навмання не покине в гарячий час роботи (Семен Скляренко, Помилка, 1933, 90);
//  Не знаючи твердо чого-небудь. Підполковник Бережний найбільше не любив, коли хтось говорив навмання, пробував угадати (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 54);
//  У будь-якому місці, без вибору, наздогад. Максим навмання розгорнув один із блоківських томів і прочитав (Натан Рибак, Час, 1960, 312).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 37.

Коментарі (0)