Словник української мови

НАВО́ДКА, и, жін., спец. Спрямування осі каналу ствола гармати в певному напрямі. Косінський керував першою наводкою гармат і велів випустити на ворога по чавунному ядру (Іван Ле, Наливайко, 1957, 90).
 Пряма наводка; Прямою наводкою; З прямої наводки — про стрільбу по видимій цілі. Замовкли й батареї, переорієнтовуючись на пряму наводку, щоб розстрілювати ворога (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 381); Гармати били прямою наводкою, стволи вже стояли горизонтально, навіть були похилені до землі і такі гарячі, що рукою не доторкнешся (Василь Кучер, Голод, 1961, 140); Вогневі позиції зайняли на узліссі, біля яру, щоб можна було бити з прямої наводки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533).