НАВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. навів, навела, ло; док., перех.
1.
Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Ой ти,
Ярославе, І всі Всеславові внуки!.. Стали ви своїми
незгодами поганців на Руську землю наводити (Панас Мирний,
V, 1955, 273); Нерозумно, що Олекса, замість замести
сліди за собою, наводить поліцію просто на хату Завадків
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 89); — А ти ж не наведеш
на мене десяцьких?.. — з острахом спитав Микола
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 236).
♦ Наводити (навести) на слід — підказувати
напрямок для розкриття таємниці. — До райкому раджу поки
що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід
(Юрій Яновський, I, 1954, 200).
2. Націлюючись, спрямовувати щось на кого-,
що-небудь. Танки наводили хоботи гармат прямо на
автостраду (Олесь Гончар, III, 1959, 450); Літні дами наводили
лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (Панас Кочура,
Золота грамота, 1960, 194); Вийняв я з брички апарат,
.. і тільки нап'явся чорним сукном, аби навести на
танцююче коло об'єктив, як серед танцюючих зробивсь
якийсь рух, якесь сум'яття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 256);
* Образно. Знову сплинув мовчазний місяць, крізь галуззя
навів проміння на Настині ворота (Степан Васильченко, I, 1959, 291).
Наводити (навести) оком — подивитися на кого-,
що-небудь. Як тілько оком наведу, То й вгадаю, де
співака (Євген Гребінка, I, 1957, 77); Наводити (навести) очі (око,
погляд і т. ін.) на кого—що — пильно стежити за ким-,
чим-небудь. Фріци тут є. Не може такого бути, щоб
хто-небудь з них не вийшов надвір. Тимко щільніше
тулиться до стіни і наводить очі на двері (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 495).
♦ Наводити (навести) критику на кого—що —
критикувати кого-, що-небудь. [Вакуленко:] А що в ній
хорошого? Вчителька, а на рідного батька при людях
критику наводить, як малограмотна (Олександр Корнійчук, II, 1955,
193); [Писар:] Покажіть вірші, я зараз наведу
критику (Володимир Самійленко, II, 1958, 146).
3. Повідомляти, подавати щось (цитати, слова, цифри і т. ін.) для підкріплення своєї думки. В своїх численних працях.. Ленін наводить багатий матеріал, який переконливо показує, що процес формування робітничого класу на Україні відбувався в органічній єдності з формуванням пролетаріату в Росії (Комуніст України, 4, 1960, 40); Наводив [Давид] цифри, щоб порівняти з довоєнним рівнем та з двадцять першим роком (Андрій Головко, II, 1957, 130); Дозволь уривки навести, дозволь мені процитувати сердечні милого слова (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 355).
4. перен. Спрямовувати, скеровувати кого-небудь на
щось. [Одарка:] А люди хіба бачуть [бачать], хіба
розбирають, — чи по своїй волі вона те зробила, чи
мати на те наводила? (Панас Мирний, V, 1955, 237); Ніщо
так не вражало заробітчан, як розповідь бувалого
коваля, що простим дохідливим словом розкривав людям
очі, наводив на непокору (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 87); Не
плачеш ти і не співаєш, Гадаєш, думаєш-гадаєш, Як його
вчити, навести На путь святий святого сина (Тарас Шевченко,
II, 1953, 316).
♦ Наводити (навести) на гріх — спонукати кого-небудь
на недобрі вчинки; Наводити (навести) на ум
(розум) — учити кого-небудь розумно діяти. — Це
дяка така матері, що тебе на розум наводила (Панас Мирний,
III, 1954, 115); — А вже що вигадати і як яке діло до
кінця звести, то, Макухо, спитай Ївги: вона тебе на
розум наведе і совіт добрий дасть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 254).
5. перен. Наштовхувати, навертати на здогад, думку, розмову і т. ін.; сприяти виникненню у кого-небудь думки, ідеї, мрії і т. ін. Батя наводила його на яке-небудь натякання про любов (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 120); Всякий страйк наводить робітників з величезною силою на думку про соціалізм — про боротьбу всього робітничого класу за своє визволення від гніту капіталу (Ленін, 4, 1948, 283); Ех, на які тільки думки не наведуть розбурхані почуття (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 19).
6. перен. Викликати якісь почуття (журбу, страх і т. ін.). Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); Журбу наводить На тебе спокій, мучить тишина! (Максим Рильський, II, 1960, 281); Іван Андрійович Душа від щирого серця робив усе, що міг, і не його вина, що своїм незвичайним прізвищем навів пізньої ночі переполох (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 109).
7. розм. Народжувати в якій-небудь кількості.
8. розм. Приводити у великій кількості. Громада.. рушила на ведмедів дивитись, що цигани навели в село (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); Вона прибіжить до мене, ще й наведе повну хату кумів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 254).
9. Наносити туш, чорнило, фарбу і т. ін. на поверхню
чого-небудь. Щодня садовив [волосний писар] сина за
вправи «чистописанія»... Перед цим сам сторінок зо три
олівцем списував, а потім змушував хлопця наводити
чорнилом (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 176); Прямі
лінії рисунка, виконаного олівцем, наводять тушшю за
допомогою спеціального пера — рейсфедера (Креслення. Підручник для 8—10 кл.,
1956, 14).
Наводити (навести) брови (рум'янець) —
нафарбовувати брови (щоки).
♦ Наводити (навести) тінь — наговорювати на кого-небудь,
ганьбити, ославляти когось. — Ти діло конфузиш,
ти на мене тінь наводиш (Максим Горький, Діло Артам., перекл.
за ред. Варкентін, 1950, 130); Противники
роззброєння намагаються навести тінь на радянські
пропозиції (Комуніст України, 12, 1959, 55).
10. Приводити що-небудь до певного стану, надавати чомусь певного вигляду, певної якості і т. ін. — Ви ж мою думку знаєте. Треба і в селі культуру наводити (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 202); Вскочила [Христина] в благенькі чоботята і веретеном закружляла по хаті, скрізь наводячи лад (Михайло Стельмах, I, 1962, 155); Зібралися старі й молоді і пішли в ті болота порядок навести (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 66); [Марія:] Нехай тільки спробують. Я їм наведу дисципліну (Олександр Корнійчук, II, 1955, 183); В одній перукарні, куди Анрі-Жак зайшов, щоб навести красу, перукар запропонував йому свого велосипеда (Юрій Яновський, II, 1954, 58).
11. Споруджувати, устатковувати (міст, переправу і т. ін.). Вночі вони наводили міст через річку і пропускали ним частини Червоної Армії (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 16); Запаливши смолоскипи, дубіючи в крижаній воді, роти наводили переправу (Олесь Гончар, III, 1959, 308).
12. діал., Наколочувати у великій кількості.