НАВОСКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
навоскувати. Навосковані руками таблиці;
// у знач.
прикм. Блискуча, навоскована підлога віддзеркалювала
його нечищені похідні чоботи (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954,
10); Зверху на полотно кладуть навоскований папір і
обмотують сухим бинтом (Лікарські рослини.., 1958, 244).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 39.