НАВПАКИ, присл.
1. Зовсім інакше, протилежно чому-небудь. Ви скоріш одважуетесь писати, ніж говорити, а я навпаки (Леся Українка, III, 1952, 682); Матеріалізм бере природу за первинне, дух — за вторинне, на перше місце ставить буття, на друге — мислення. Ідеалізм робить навпаки (Ленін, 14, 1949, 83).
2. Всупереч кому-, чому-небудь; наперекір.
Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки
(Панас Мирний, III, 1954, 358);
// у знач. прийм., з дав. в.
Уживається для вираження того, всупереч чому
відбувається дія в реченні. Контральто Антоніни Павлівни
і слабенький, але в саму душу проникаючий Костів
тенор — сплелися в чудному, може, й навпаки всяким
музичним законам, дуеті, де партію козака вела
контральто, а дівчини тенор (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 55).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для підсилення того, що виражається всупереч сказаному, очікуваному. Голос його був зовсім не рокований, а, навпаки, бадьорий та глузливий (Юрій Яновський, II, 1954, 137); Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (Олесь Гончар, III, 1959, 173).
4. у знач. част. Уживається на початку речення для підсилення в ньому того, що виражається всупереч очікуваному зі змісту попереднього речення. Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 232); Проте нарікання в тоні не почувалось. Навпаки, майже з кожного рядка било відчуття великого вдоволення (Андрій Головко, II, 1957, 413).
5. розм. Назад, у зворотному напрямі. Кинути що-небудь
навпаки;
// у знач. прийм., з род. в. Уживається
при позначенні напрямку, зворотного до чого-небудь.
Панночка.. йшла по воду, як бабуся її навчила: не прямо
до криниці, а вулицями обходила навпаки сонця
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 198).