в означеннях
Тлумачення, значення слова «навпіл»:

НА́ВПІ́Л, присл.

1. На дві приблизно рівні частини; пополам. Тарас вийняв свіжий огірочок, розломив навпіл, пригостив і Льошку (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 58); Місто лежало більше внизу між двома похилими горами, поділене навпіл вузенькою річкою (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 131);
//  Порівну, в однаковій кількості. Вони ділили й ділять все навпіл, Все, що буває на солдатській службі (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 116).
Згинатися (зігнутися) навпіл — дуже згинатися (про поставу людини); Серце рветься (розривається) навпіл у кого — хто-небудь дуже переживає, тяжко страждає. І серце в нього рветься навпіл, І мислі його — полова (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 331).

2. з чим. Пополам з чим-небудь; з домішкою чогось; наполовину. На бурому, навпіл з пашею, снопі полуднує Мокрина Карпець (Михайло Стельмах, На .. землі, 1949, 55); Хліб! Який це хліб? Тамара вкусила і виплюнула. Сухий, колючий він, в'їдається в ясна. Придивилася — якесь борошно.. навпіл з тирсою (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 40.

Коментарі (0)