Словник української мови

НАВВИПЕРЕДКИ, присл. Намагаючись перегнати один одного в бігу, плаванні і т. ін. Коні, почувши волю, .. помчались стрілою наввипередки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Хлопці.. перепливали річку наввипередки (Андрій Головко, I, 1957, 189);
//  Намагаючись перемогти, перевершити один одного в чому-небудь. Захлинаючись від захоплення, вони [кореспонденти] наввипередки описували розкішні степові пікніки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 143); Вони наввипередки розповідали матері про свою нову фортецю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 105);  * Образно. Думки налітали одна на одну, мчали наввипередки (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 366);  * У порівняннях. Тільки що віз почав спускатись, з-під воза обірвався гарбуз і покотився рядом з возом з гори, неначе наввипередки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 28).