в означеннях
Тлумачення, значення слова «нависати»:

НАВИСАТИ, аю, аєш, недок., НАВИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. навис І нависнув, ла, ло; док.

1. Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь. Чуб з-під кашкета аж на очі нависає (Олесь Гончар, II, 1959, 353); З високої стріхи нависала велика льодова буруля і з неї дрібно падали перші весняні краплі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 291); З густими.. бровами, що нависнули над блискучими похмурими очима, з чорним, як той чобіт, лицем.. [Щакула] наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); Очі її потемніли, і брови нижче нависли над очима (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 172).

2. Висіти, розміщатися низько над чим-небудь. Накрапав дощ, небо нависало над самою землею (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 246); Низька ребриста стеля, як і в Ларивона, нависала над самою її головою (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 297); З одного боку нависла гора кам'яна над хатою, поросла лісом (Марко Вовчок, I, 1955, 288); Галя помітила велику скелю, що нависла над стежкою, кинулася туди і там сиділа й тремтіла цілу ніч (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 67);  * Образно. В кутку блимає лампка, а над нею нависла сіра і вогка ворожа тиша (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 183); Над селом нависла страхітлива окупантська ніч (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 89).

3. перен. Виникаючи, з'являючись, загрожувати кому-, чому-небудь. Підійметься з річок вода на поливні городи й поля, і посуха не нависатиме над головою (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 97); Бійці з усією гостротою відчули, як близько нависає небезпека — небезпека бути повністю відрізаними від своїх (Олесь Гончар, II, 1959, 106); Коли Анатолій проходив селом, люди проводжали його недобрими поглядами, мовби саме він був винуватцем посухи, що страшною примарою нависала над ланами (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 414).

4. Чіпляючись за що-небудь, повисати. Піт струмками збігав по обличчю, нависав у вусах росинками (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 285); І сльози у мене нависли на вії, І з темних могил повставали думки (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 60).

5. перен., розм. Збиратися у великій кількості. [Руфін:] Я не терплю, як зайві люди в хаті.. нависають (Леся Українка, II, 1951, 394).
Нависати (нависнути) на очі — те саме, що Впадати (впасти) в око (в очі, у вічі) (див. впадати 1). [Виборний:] Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, здається, пора. Хіба в ченці постригтись хочете? Чи ще, може, сужена на очі не нависла? (Іван Котляревський, II, 1953, 11); — Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, — промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 341); [Горпина:] Мені здасться, що тобі нависло на очі моє хазяйство та худоба... (Марко Кропивницький, I, 1958, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 31.

Коментарі (0)