в означеннях
Тлумачення, значення слова «навислий»:

НАВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нависнути. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300); Заплющила [Тамара] очі, щоб не бачити оцей противний, навислий над нею брудний дах (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 179);
//  у знач. прикм. Фургони насилу сунулись по вузькій дорозі під навислим гіллям (Нечуй-Левицький, II, 1956, 31); Дорога помалу повзе вгору, ніби впирається в низьке, нависле небо, а потім круто спадає вниз (Петро Колесник, Терен.., 1959, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 31.

Коментарі (0)