НАВЗДОГІН, НАЗДОГІН, присл. Вслід за тим, що віддаляється. Козацька сторожа прискочила навздогін до Сагайдачного і познімала шапки (Осип Маковей, Вибр., 1956, 462); Деякі з-за воріт показували кулаки, посилаючи наздогін невиразні лайки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Вона вскочила в човен і попливла навздогін за лебедем (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 78); Вже третій день, не сходячи з машини, за ворогом ми мчали наздогін (Леонід Первомайський, II, 1958, 197).