в означеннях
Тлумачення, значення слова «назбирувати»:

НАЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗБИРА́ТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Збирати яку-небудь кількість чогось. Вулик за день назбирує двісті грамів меду. А в добру весну — кілограм (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 41); Щоб запалити в печі, треба було перше назбирати сухого ломаччя, бо готового палива не було (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); Хлопчик назбирав піврешета яблук, приніс і подав бабусі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); Я тобі сьогодні назбирав конвалій (Володимир Сосюра, I, 1957, 65).

2. перев. док. Поступово зібрати, нагромадити, набути необхідну кількість чого-небудь (про майно, гроші і т. ін.). По копійці заробляла, Копу назбирала. Та до сина лист писала, У військо послала (Тарас Шевченко, I, 1951, 234); — Заробити можна тут добре, а витрачуєм на себе ми не багато, — то й можна назбирати хоч на поганеньке хазяйствечко (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 156); Улас задумав поступати в Харківський університет. Лук'ян назбирав двісті карбованців грошей на дорогу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 88.

Коментарі (0)