в означеннях
Тлумачення, значення слова «наживати»:

НАЖИВАТИ, аю, аєш, недок., НАЖИТИ, иву, ивеш, док., перех.

1. Поступово збирати, нагромаджувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. Приніс гроші, аби їх у руках подержати, побачити, які вони є, щоб після знов оддати — процент на процент наживати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 162); [Петро:] Що я нажив — все твое: на, возьми!.. Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну (Іван Котляревський, II, 1953, 41); В капіталістичних державах шанують над усе людей, які зуміли нажити капітал. А як — то байдуже (Петро Панч, В дорозі, 1959, 256);
//  Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду. Англійські купці скуповували рис, головний продукт харчування індусів, і наживали величезні прибутки на голоді і смерті мільйонів селян (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 21); [Денис:] Дорохвей млином нажив чимало грошей і віддав у позику (Марко Кропивницький, II, 1958, 458);
//  Здобувати що-небудь у власність; ставати власником чогось. Антон думав.. нажити собі фургона з коляскою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 43).
Наживати (нажити) ворогів (ворога) — словами або діями викликати вороже ставлення з боку кого-небудь. Своїми розмовами Марко наживав собі тільки ворогів (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 15); Чимало пану досолив він, Та й в пану ж ворога нажив він (Іван Франко, X, 1954, 289); Наживати (нажити) дітей — народжувати дітей. Нехай живуть пароньками, Діток наживають (Іван Манжура, Тв., 1955, 63); [Своїм] горбом наживати див. горб.

2. перен., розм. Діставати, набувати що-небудь (про стан, властивості, якості і т. ін.). [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний, V, 1955, 143); Високий, широкоплечий, з сивими, довгими вусами.., він [сотник подібен до могучого дуба, що нажив собі силу (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 6); Але не догледіла вона, як її син нажив моральні вади (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 104);
//  Доводити себе до чогось неприємного (про нещастя, хворобу і т. ін.). Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний, III, 1954, 254); — Слухай, Потапов, хочеш горя собі нажити? — сказала вона таким грайливим тоном (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 86.

Коментарі (0)