НА́ЗВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назвати.
Особа, названа панею Кошицькою, тихенько, на пальцях
підійшла до Софії (Леся Українка, III, 1952, 543); Аж вухо
різали його сміливі слова, голосно названі імена: Матюха,
Гнида, що їх обухівці вимовляли пошепки (Андрій Головко,
II, 1957, 90);
// названо, безос. присудк. сл. Іменем
Шевченка названо в нас МТС, окремі цехи на заводах, села,
школи, майдани, театри (Павло Тичина, III, 1957, 82);
Історичний XXI з'їзд Комуністичної партії Радянського
Союзу, який справедливо названо з'їздом будівників
комунізму, залишив глибокий, незгладимий слід в історії КПРС
(Колгоспник України, 4, 1959, 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 89.
НАЗВА́НИЙ, а, е. Який не перебуває в кровних,
родинних зв'язках; нерідний. [Василь:] Батьку!
тату! хоч не рідний, то названий! Я не знаю, як вам
і дякувати за вашу раду (Панас Мирний, V, 1955, 29).
Названа дочка (доня) — взята на виховання,
прийнята ким-небудь за свою дочка. Весело переглянула
накуплені речі — книжки й подарунки своїй названій доні
Любці (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 9); Названа мати — жінка,
яка взяла на виховання, прийняла за свою чужу
дитину. Жила вона з названою матір'ю у Явтушенків
(Данило Мордовець, I, 1958, 51); Названа сестра — та, з якою
хто-небудь побратався; Названий батько — чоловік,
який узяв на виховання, прийняв за свою чужу
дитину. — Семене Ларивоновичу, — сказав Мишуня твердо
й саме так, як чекав од нього названий батько, — я
зрозумів, нащо ви показали мені листа (Юрій Яновський, II,
1954, 141); Названий брат — той, з яким хто-небудь
побратався. Один тілько брат названий Оставсь на
всім світі (Тарас Шевченко, I, 1951, 145); Названий син — той,
кого взяли на виховання, усиновили. Не показуючи на
люди своєї радості, пишався Мирослав названим сином
(Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 89.