в означеннях
Тлумачення, значення слова «назирати»:

НАЗИРАТИ 1, аю, аєш, недок., НАЗИРНУТИ, ну, неш, док.

1. перев. недок., перех. і неперех., за ким—чим, із спол. що. Уважно, пильно дивлячись, спостерігати за ким-, чим-небудь, оглядати, розглядати когось, щось. Вчительша була з тих, що в гостях сидять і мовчать.., але все чисто назирають (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 76); Хлопці.. сиділи недалеко од їх [дівчат] і, критикуючи, назирали за ними (Степан Васильченко, I, 1959, 154); Заходилися люди полуднувати, поліз кожен до своєї торбинки по молоко та хліб, а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 172);
//  Поглядати час від часу; позирати. Сказавши один раз Зарубі, щоб той записував запитання, більше не нагадував [Захар Максимович] про це, тільки назирав, чи той записує (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 467).

2. неперех., за ким—чим, із спол. сл. Здійснювати нагляд, стежити за ким-, чим-небудь з метою контролю і т. ін.; наглядати. Слюсарі ремонтують, а він ходить і назирає за ними, як начальник (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 79); Сам по собі було і обідати варю, і коня напуваю, і.. скрізь оббігаю та назирну, де і як хлопці мої справляються (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 244).

3. тільки недок., неперех., за ким — чим, розм. Дивитися за ким-, чим-небудь, піклуватися про когось, щось; доглядати. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); — Годі тобі все на толоці за худобою назирати, іди.. на село та війтуватимеш (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177); У приміщеннях порядок, чистота. Почувалося, що за всім назирає дбайливе господарське око (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 45).

4. неперех., розм. Заходити, заїжджати куди-небудь на короткий відрізок часу; навідуватися. — Чому не провести, — каже батько, — мені треба назирнути в велику Яругу (Марко Вовчок, VI, 1956, 308).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 91.

Коментарі (0)

НАЗИРАТИ 2, аю, аєш, недок., НАЗИРИТИ, рю, риш, док., перех., розм.

1. неперех. Уважно дивитися, придивлятися, щоб краще побачити, виявити кого-, що-небудь. Все назирав, чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 264); — Що ж ти, тут ночувати будеш? Чи, може, назираєш, де можна краще перескочити через тин. Га? (Іван Сенченко, Опов., 1959, 33);  * Образно. Щастя миром пролітало В Василеву оце ніч, Прислухалось, назирало, — Де яка велася річ (Іван Манжура, Тв., 1955, 100).

2. тільки док., перех., з спол. як. Побачити кого-, що-небудь. Славко перехилився далі через двері й назирив дві баби в червоних хустках (Лесь Мартович, Тв., 1954, 259); — Уже перед світанком комсомолець Петро Майборода назирив, як Колодій крадькома простував на «Дуби» (Олекса Десняк, II, 1955, 354); Ви йдете до озера, — може ж, де назирите якусь на озері дичину (Остап Вишня, II, 1956, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 92.

Коментарі (0)