в означеннях
Тлумачення, значення слова «називний»:

НАЗИВНИ́Й, а, е.

1. грам. Який служить для називання, позначення предметів, явищ, дій і т. ін.
Називне речення — односкладове речення, в якому предмет лише називається і більше нічого про нього не говориться. Називні речення стали широко вживатися з останньої чверті XIX сторіччя, але хибно думати, що вони доти не існували (Курс сучасної української літературної мови, II, 1951, 70); Називний відмінок — відмінок, який відповідає на питання: хто? що? Розрізняють шість відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний і місцевий (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 306).

2. Який уживається як типове узагальнення, втілення певних властивостей, якостей і т. ін. Називним став образ Платона Кречета, в якому втілилися кращі риси радянського інтелігента (Радянське літературознавство, 5, 1965, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 91.

Коментарі (0)