в означеннях
Тлумачення, значення слова «не»:

НЕ, част. запереч.

1. Уживається перед присудком для повного заперечення змісту висловленого. Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози (Тарас Шевченко, I, 1951, 39); Соломія не одривала очей од берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Не встиг старшина проскакати десятка метрів, як земля вибухнула під ним (Олесь Гончар, III, 1959, 223);
//  Уживається перед підметом або другорядним членом речення для повного заперечення їх змісту. Ні, не моря вона [Фатьма] шукав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 396); Дід поник головою. Мабуть, не один приїзд князів він бачив за свого життя (Гнат Хоткевич, I, 1966, 95); Хлопець знітився, загорлав не своїм голосом (Олександр Довженко, I, 1958, 411);
//  Уживається для повного заперечення чого-небудь після заперечних прислівників, займенників та деяких часток («навіть», «ще», «й» і т. ін.), що підсилюють заперечення. [Елеазар:] Я пісень кохання ніколи не співав між ворогами (Леся Українка, II, 1951, 139); Ми нічого ще не знаєм, кого й яка чекає путь... (Володимир Сосюра, I, 1957, 143); Попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); — Ти, може, серденько, того й не знаєш, Як гарно, любо як співаєш (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90);
//  Уживається для повного заперечення чого-небудь при протиставленні. — Не для слави, — для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка, I, 1951, 348); Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (Олесь Гончар, III, 1959, 173); Війна [з фашистами] йде не на життя, а на смерть (Олександр Довженко, III, 1960, 57);
//  Уживається для підсилення заперечення у поєднанні з повторюваним словом. Ярема гнувся, бо не знав, Не знав сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить (Тарас Шевченко, I, 1951, 84); Не все ж нам, братику, не все парубкувать..! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 125); — Не моя це дитина, не моя! — казала стара собі, стежачи очима за Романом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); [Олімпіада Іванівна:] Не треба, не треба вашої музики, тільки сього бракує! (Леся Українка, II, 1951, 20).

2. Уживається при вираженні неповного заперечення, неповноти дії, невизначеності: а) між двома повторюваними іменниками, займенниками та іншими частинами мови. От я повертаюсь — Аж кінь летить, копитами Скелю розбиває! А на коні сидить [Петро І] охляп, У свиті — не свиті, І без шапки (Тарас Шевченко, I, 1951, 249); Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость [мудрість] би була своя. А то залізете на небо: — І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю (Тарас Шевченко, I, 1951, 332); б) у поєднанні зі сл. так, такий, дуже і т. ін. Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії (Тарас Шевченко, II, 1953, 24); Поки не дуже холодно, сидітиму вдома (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 400); Я не такий уже безпорадний (Олександр Довженко, I, 1958, 20).

3. Уживається для вираження стверджувального значення: а) у сполученні з деякими прислівниками та займенниками. Як же тебе не проклинать, Лукавая доле? (Тарас Шевченко, II, 1953, 58); Кожна кімнатка має двері на балкон і одно вікно; стіни грубі, білені, ще й грубка є, значить, холодно не буде (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 145); Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Леся Українка, I, 1951, 251); Як не загуркотить [кіт], як не заторохтить на полиці (Степан Васильченко, III, 1960, 168); б) у сполученні з часткою чи при вираженні припущення, передбачення чого-небудь або при звертанні з відтінком нерішучості, запобігливості та ввічливості. Чи не той це Микита, Що з вильотами свита? (Тарас Шевченко, II, 1953, 80); Чи не написали б Ви словечка до мене у Відень на адресу Сембратовича? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 273); Ходить [русалонька] по бережку, Тихенько співає, Чи не вийде милий з хати, — Усе виглядає (Леся Українка, I, 1951, 326); — Чи не тут [у сім'ї] наші діти починають проходити свою першу допризовну підготовку? (Олесь Гончар, III, 1959, 179).

4. Уживається при вираженні ствердження з деяким обмеженням: а) у позиції перед прийменником без. Сьогодні, певне, буде у Корсуні і Наталка Шулячівна, то ти, яко чоловік не без розуму, поклонися їй од мене (Тарас Шевченко, VI, 1957, 212); Незнайомий рвучко, не без шику козирнув.., піднісши кулак і випростовуючи пальці біля самої скроні (Олесь Гончар, III, 1959, 185); б) у спол. з сл. мало, щось, мабуть, уже. — Чоловіка мого прострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 369); Тепер вона, мабуть, не втекла б від нього в своїх керзових (Олесь Гончар, III, 1959, 175); Вона уже не комсомолка (Володимир Сосюра, I, 1957, 148).

5. Уживається при вираженні неможливості, небажання завершити, закінчити названу дію перед дієсловами з префіксом на- та часткою -ся (часто разом з допоміжним дієсловом могти). Шрейдере не нахвалиться тобою і Семеном (Тарас Шевченко, VI, 1957, 174); — П'ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день. Щодня дивлюсь і не надивлюсь і все питаю себе: чи є ще на світі така краса і такі багатства? (Олександр Довженко, I, 1958, 105); Шура слухала і не могла наслухатися цієї грізної музики (Олесь Гончар, III, 1959, 178).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 244.

Коментарі (0)