в означеннях
Тлумачення, значення слова «небалакучий»:

НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (Олесь Донченко, V, 1957, 166); Як обідати сіли, були вже всі трохи засмучені та небалакучі (Андрій Головко, II, 1957, 424).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 246.

Коментарі (1)