Словник української мови

НЕБА́ЖАНИЙ, а, е. Якого не бажають; не відповідний чиїм-небудь бажанням, інтересам і т. ін. — Як Анна Михайлівна, дітки? — заговорила до Гордійчука Євгенія Калістратівна, намагаючись затерти небажану розмову (Степан Васильченко, I, 1959, 380); — Збираєшся, Всеволоде? — запитав [Осмомисл] аж з ґанку, аби швидше почати розмову, аби зашкодити небажаному наміру (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 148);
//  Неприємний, недобрий. [Тарасов:] Зважте на помилки, які можуть трапитись у повітрі під час виконання цих завдань і призвести до небажаних наслідків (Іван Микитенко, I, 1957, 499).