НЕБЕ́СНИЙ, а, е.
1. Прикм. до небо 1. Сонце грає
промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті
як пух легенькі білі хмаринки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111);
Напас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір
(Юрій Яновський, II, 1958, 178);
// Стос. до неба (у 1 знач.).
Водить льотчик небесну машину, Прославляє мою
Батьківщину (Юрій Гойда, Сонне.., 1951, 30);
// Який міститься
в міжзоряному і міжпланетному просторі або
пов'язаний з ними. Вона [астрономія] вивчає рух, будову і
розвиток небесних тіл та їх систем і застосовує встановлені
нею закони для практичних потреб людства (Воронцов-Вельямінов, Астрономія,
1950, 3); Творчою працею радянських людей створено
нове небесне тіло (Радянська Україна, 13.I 1959, 3); Як не
пишатися і як не радіти нашому народові, що породив таких
героїв, як Юрій Гагарін і Герман Титов — двох небесних
братів (Літературна газета, 11.VIII 1961, 2); * У порівняннях. в
почуття такі прозорі, Що коли б з них відлити зорі,
Вони б світились, як небесні (Платон Воронько, Тепло.., 1959,
110).
▲ Небесний екватор див. екватор; Небесний
меридіан див. меридіан.
2. Який, за релігійними уявленнями, перебуває на
небі, з'являється з неба як місця перебування богів.
— Ми не достойні бути твоїми [панночки] рабами.
Тільки небесні ангели можуть слугувати тобі (Олександр Довженко,
I, 1958, 245); Не лякає її [жінку] ні хурделиця, ні
темрява — не присідаючи, йтиме всю ніч. Тільки б не
збитися з дороги. Сило небесна, дай їй дійти! (Олесь Гончар,
II, 1959, 129).
♦ Манна небесна див. манна; Проспати царство
небесне — не скористатися якою-небудь можливістю;
втратити щось важливе. — Бачите, проспали царство
небесне, — сміється чоловік з рушницею. — І сотню свою
проспали, і вістових, і коні (Володимир Гжицький, У світ.., 1960,
264); Цар (отець, владика) небесний — бог. Так і
тут же бачимо, що наш отець, цар небесний, не до
кінця прогнівляється на нас, а усе жде, щоб ми
схаменулися, покаялися. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Меж
царями-судіями На раді великій Став земних владик судити
Небесний владика (Тарас Шевченко, I, 1951, 343); Цариця
небесна — богородица. [Марина:] Господи, царице
небесна! ..Скілько жила — не чула і не бачила такого,
як оце довелося побачити (Степан Васильченко, III, 1960, 253); Царство
(царствіє) [йому, їй, їм і т. ін.] небесне — побажання
померлому загробного життя в раю. — Покійниця,
царство небесне, любила плахтами та платками менжувати
(Панас Мирний, I, 1954, 168); — Випиймо ж, Насте,
за душу мого покійного дядька, вічний покій, царство
йому небесне! — каже Хаброня (Нечуй-Левицький, III, 1956,
258); — Гетьмана спекли в мідному бику в Варшаві,
а полковників, царство їм небесне, порубано начетверо
і розвезено шматками по ярмарках (Олександр Довженко, I, 1958,
236); Як манни небесної чекати (ждати, бажати і т. ін.)
див. манна.
3. Який вивчається чи застосовується в астрономії;
астрономічний.
▲ Небесна механіка див. механіка.
4. Кольору неба; блакитний, голубий. Вечорами все вона дивиться на небо, на зорі, було. Цвіт небесний любила, голубі плаття носила (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 109); Семен був у циліндрі, у важкому модному пальті, в рукавичках небесного кольору (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 165).
5. Чудовий, чарівний, незвичайний. Мені себе не
жаль, коли б же ти мені не помарніла, моя небесна
квітко, зоре ясна (Леся Українка, I, 1951, 242); Молода, небесної
краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Яків Качура,
II, 1958, 22);
// Високий, чистий; протилежне низький,
земний. Коли лежиш в полі лицем до неба
і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що
в ній щось є не земне, а небесне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 230);
То щастя небесне — сидіти з тобою! (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 62).