НЕБЕЗПІДСТА́ВНО. Присл. до небезпідставний. Хтось із поетів небезпідставно назвав Словакію «країною пісень» (Олесь Гончар, Зустрічі.., 1950, 24).
НЕБЕЗПІДСТА́ВНО. Присл. до небезпідставний. Хтось із поетів небезпідставно назвав Словакію «країною пісень» (Олесь Гончар, Зустрічі.., 1950, 24).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 247.