НЕБІ́ДНО. Присл. до небідний. Жили Нюргустанині хазяї дружно й небідно (Вітчизна, 12, 1962, 198).
НЕБІ́ДНО. Присл. до небідний. Жили Нюргустанині хазяї дружно й небідно (Вітчизна, 12, 1962, 198).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 248.