в означеннях
Тлумачення, значення слова «нечестивець»:

НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, чол., книжн., заст.

1. У віруючих — грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. [Кіттельгавс:] Квакери бога бояться, вони не такі нечестивці, як ти (Леся Українка, IV, 1954, 238); Голодна Лукія плакала й просила їсти. Тоді з'являлась матушка Раїса, сідала біля дівчинки і.. повчала.., як люто карає боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне... (Олесь Донченко, III, 1956, 23).

2. Уживається як лайливе слово.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 403.

Коментарі (0)