в означеннях
Тлумачення, значення слова «недбалий»:

НЕДБА́ЛИЙ, а, е.

1. Який ставиться до своїх обов'язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь. Не минала кара і недбалого лісника (Марко Вовчок, VI, 1956, 301); Сестра.. вийняла з скрині.. останні гроші, які вона про чорний день ховала від свого недбалого чоловіка, оддала братові (Панас Мирний, I, 1949, 372);
//  Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого-небудь. Недбале ставлення;
//  у знач. ім. недбалі, лих, мн. (недбалий, лого, чол.; недбала, лої, жін.). Ті, що без старання ставляться до чого-небудь. Дяка і шана робітникам щирим! Сором недбалим усім! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 201); Комунівський голова.. картав недбалих, підтримував кволих, розвеселяв сумних (Юрій Яновський, II, 1954, 156).

2. Зроблений, здійснений і т. ін. без старання, неуважно, як-небудь, неохайно. Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом.. Коректа доволі недбала (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 25); Як він [Онєгін] томливо німував, Як пломенисто промовляв, Які листи писав недбалі! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 15).

3. Який з неувагою, байдужістю ставиться до кого-небудь; неуважний. Він був до неї привітний, як до інших, трохи смутний, недбалий... (Марко Вовчок, I, 1955, 236);
//  У якому виражається зневага, неповага до кого-небудь. Пишна, вогкоока, У ордо увійшла [графиня], Натовп обдивилась поглядом недбалим (Микола Бажан, Роки, 1957, 273); Коли б Тарас не був такий захоплений думками про наступну зустріч дома, то помітив би якийсь недбалий, зверхній тон у голосі цього пасажира (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 144);
//  Позбавлений напруженості; невимушений. Нардаш відчув: усе це — і посмішка, і здивований погляд, і нарочито недбалий рух руки, в якій Тоня тримала рукавичку, все це — неправда (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 35); Дмитро хоче круто повернути назад, але його вже побачили. Тоді парубок наче недбалою ходою підходить до Марти (Михайло Стельмах, II, 1962, 340).

4. Неакуратний, неохайний. Коли він проводив її додолу.., високий, з невиразними рисами обличчя, у полотняному, трохи недбалому одязі, Олена зовсім освоїлася з ним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 282.

Коментарі (0)