НЕДОБРИЙ, а, е.
1. Який недоброзичливо,
неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших (про риси
вдачі людини). — Недобра вона, кажуть, у його; ворочає
ним на всі боки, а не жалує... (Панас Мирний, IV, 1955,
43); Скільки турбот, сподіванок, скільки глибочезної,
мов надра землі, і трудної любові батьківської може
потрощити, обернути на пил, змішати з багном один
недобрий син! (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 6);
// Який
виражає недоброзичливість, неприязнь, погане
ставлення і т. ін. до кого-небудь. Параска сиділа на лавці,
недобрими очима стежила за невісткою, як збиває вона
подушки (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 221); Гостроносе личко його
скривлене недоброю, гидливою посмішкою (Василь Козаченко, Гарячі
руки, 1960, 102).
2. Який не приносить радості, добра, віщує біду або
щось неприємне. — Та сни такі недобрі верзлися, —
хвалиться [Мотря] бабі (Панас Мирний, I, 1949, 291); При
його появі мати відчула, як ноги їй терпнуть і душа
холоне в недобрих передчуттях (Олесь Гончар, II, 1959, 154);
Що не день, то все тривожніш ставало на слободі.
Недобрі вісті приносили газети з Далекого Сходу, з війни
(Андрій Головко, II, 1957, 217);
// Пов'язаний з чимсь
неприємним, безрадісним; гнітючий. — Там і ми накладемо
своїми [головами]! — загомонів раптом весь клас і
замовк. Запала недобра тиша (Олександр Довженко, I, 1958, 295);
Шкода! Хоч в око стрель — нічого не побачити..
Налягла на все холодна сірість, мовчазна й недобра
(Максим Рильський, II, 1960, 198);
// Важкий, несприятливий для
кого-небудь (про час, годину). Хто із хазяїнів оттут
усіх добріший? Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На цей недобрий час (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5);
// у знач. ім.
недобре, рого, сер. Горе, нещастя, неприємність і т. ін.
Катерина коло неї І днює й ночує. А тим часом сичі
вночі Недобре віщують (Тарас Шевченко, I, 1963, 320); Серце
підшіптувало їй недобре (Володимир Гжицький, Опришки, 1962,
46).
3. Який ганьбить, заплямовує кого-небудь. Не дві
ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село
Недобрая стала (Тарас Шевченко, I, 1963, 22); [Калеб:] Так
от чутки недобрі йдуть про тебе: що з дикунами
водишся на пущі, приводиш їх сюди... (Леся Українка, III, 1952,
67);
// у знач. ім. недобре, рого, сер. Те, що ганьбить.
заплямовує кого-небудь. — Що ж вони про мене
кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре
кажуть, Марино!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 257).
Згадувати (згадати) недоброю пам'яттю (недобрим
словом) — негативно відпиватися про що-небудь або
про кого-небудь, не гідного шани, похвали. Недоброю
пам'яттю згадує він [автор «Слова»] діда князів Ігоря
і Всеволода — Олега Святославича (Історія української літератури, I, 1954,
45); Хлоп'ята ще раз недобрим словом вгадали Короткова
і тільки після цього розійшлися по домівках (Вадим Собко,
Скеля.., 1961, 98); Здобувати (здобути) недобру славу —
осоромлювати, знеславлювати себе. Сунься, пане, то
здобудеш Недоброї слави! (Українські народні думи.., 1955, 411);
Пускати (пустити, сіяти) недобру славу (недобрі вісті) —
наговорювати що-небудь негативне про когось. Пустили
[одрадяни] про Марину з Килиною недобрі вісті
(Панас Мирний, IV, 1955, 255).
4. Який робить іншим зло, неприємності, горе і т. ін.
Як дав [Левко] недоброму чоловікові, так тільки він
і бачив і гроші, і чоловіка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 258);
Я чув від людей, мовби ти водишся з недоброю компанією
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 68);
// Який приносить
зло, неприємності, горе і т. ін. Заховай [вітре] від нас
сонечко ясне, захисти від його недоброго заміру —
розпекти нас, розтопити! (Панас Мирний, IV, 1955, 314); А тим
часом вороженьки Чинять свою волю — Кують речі
недобрії (Тарас Шевченко, I, 1963, 24);
// у знач. ім. недобре,
рого, сер. Те, що приносить зло, неприємності, горе
і т. ін. — Хай я і дурна... А проте серцем чую, що він
[становий] на вас недобре замишляє (Панас Мирний, IV, 1955,
356); [Максимо в:] Дивись, Степане. Недобре
затіяв Худяков (Олександр Довженко, I, 1958, 115);
// Який свідчить
про погані, злі наміри. Лице його було недобре, аж
синє, зуби йому зціпило (Іван Франко, VI, 1951, 31); — Режиму
захотів, старий чорт, — не стримався рябий, з недобрим
ротом хлопець (Олександр Довженко, I, 1958, 138); Її очі в одну
мить зайнялись недобрим вогником, звузилися (Ірина Вільде,
Троянда.., 1961, 283);
// Заснований на неприязні до
кого-небудь, на бажанні заподіяти комусь прикрість,
зло, неприємність і т. ін. Чимала відстань лежить між
ними — між селянином та правителем [Врангелем] —
.. і німа, недобра між: ними зав'язується розмова
(Олесь Гончар, II, 1959, 356);
// Який викликає осуд;
несхвальний. Почав розказувати [Довбня] Проценкові різні
приповістки з своїх п'яних походеньок.. Недобрими, видко,
здалися вони і Проценкові, бо він мерщій перебив
Довбню (Панас Мирний, III, 1954, 201); — Слухай, парубче, —
сказав він Андрієві, як той прийшов, — ти
займаєшся недобрим ділом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 444);
// у знач.
ім. недобра, рої, жін. Таємнича зла сила. Що там
таке? От їх достобіса! Недобра їх розносила, Мов
справді за ділом (Тарас Шевченко, I, 1963, 35).
Недобрі люди — люди, що порушують
загальноприйняті норми співжиття. То бачить вона його слабого,
недужного в якійсь чужій хаті, між чужими людьми, то
на битій дорозі, де на нього напали недобрі люди
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 72).
5. Поганий своїми якостями, властивостями, гірший
від звичайного. У доброму колгоспі і на недобрій землі
родить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 360); Добродій Білоус
трохи сердився, вговорював старого й сказав, що якби
руська віра була недобра, то й він покинув би її (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 407); Сам себе втішав Оксен, але самопочуття
в нього було недобрим — якийсь пекельний вогонь палив
йому груди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 106);
// Поганий своїми
моральними якостями. Нащо було обдурювати всіх,
просячи для слабої пеньки? .. А все той Гаврилко:
недобрий він хлопець, він мене на все підводив... (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 136);
// Несмачний. — Недобрий [борщ], дочко? —
спитала мати. — Сама знаю, що недобрий...
(Панас Мирний, III, 1954, 109); Коли ж страва була недобра
і наймит клав ложку, Підпара сердивсь (Михайло Коцюбинський, ІК
1955, 52).
Недобра доля — важкий життєвий шлях. Ніхто ще
такечки не нарікав на його долю недобру,.. як ся дівчина
чужостороння (Марко Вовчок, I, 1955, 151); Зозуля Горлиці
жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота
вона, тиняється сама (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 134); Недобра
сила, заст. — те, що приносить людям нещастя, горе.
Здається, вперш людська нога на мох оцей ступила,
здається, скрізь підстеріга тебе недобра сила… (Іван Гончаренко,
Вибр., 1959, 279); Недобре діло: а) те, що приносить
комусь неприємності, лихо, горе і т. ін. Заздрість
гадюкою в серце вповзає, І він замишляє діло недобре: Квітня
квітчастого, меншого брата, Згубити він хоче з світу
безвинно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 427); б) (з інфін.)
непристойно, не годиться. Дуже недобре діло брехати!
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 487).
♦ Глянути недобрим оком, заст. — за забобонними
уявленнями — таємною магічною силою погляду
принести кому-небудь хворобу, нещастя, невдачу і т. ін.;
наврочити. — А чого така смутна? А що в тебе на
думці? Оце, як води в рот набрала! Може, на тебе хто
недобрим оком глянув? (Марко Вовчок, I, 1955, 59); Кидати
недобрим оком на кого — не схвалювати, засуджувати
чиюсь поведінку. Старі й правовірні кидали на неї
[молодь] недобрим оком (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 142).