в означеннях
Тлумачення, значення слова «недоладний»:

НЕДОЛА́ДНИЙ, а, е.

1. Який має некрасиві форми, непропорційну будову, неструнку фігуру і т. ін.; непоказний. Ще зроду Василина не бачила такого недоладного лиця, яке мав молодий Хшановський (Нечуй-Левицький, II, 1956, 57); Роман крадькома, пильно оглянувши ці недоладні постаті, ледь посміхнувся куточками уст (Михайло Стельмах, I, 1962, 257);
//  Незграбний у рухах, неповороткий, невмілий. Дівчатка у нас теж якісь недоладні. Вчаться вони, правда, добре, але ніякої роботи від них не діждешся (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 93).

2. Позбавлений майстерності, стрункості, викінченості. Вірші його вийшли насмішкуваті й ущипливі, але зовсім недоладні (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 189); Недоладне, недорікувате віршування, породжене безталанням чи з умисної примхи.., заперечує саме визнання та призначення поезії (Радянське літературознавство, 1, 1965, 32);
//  Зроблений грубо, невдало, без смаку. Серед широкого майдану виринула з бур'янів недоладна довга будівля (Степан Васильченко, I, 1959, 210).

3. Нерозумний, безглуздий (про людину). Були інші письменники ще більш недоладні, які над усе вихваляли доблесті войовничих феодалів (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 56);
//  Який не відповідає певним вимогам; недостойний. [Євдокія Корніївна:] Я оце все про свою дочку. Вже б, здається, і час заміж, та все якісь недоладні люди трапляються (Нечуй-Левицький, II, 1956, 478).

4. Який не відповідає своєму місцю, призначенню і т. ін.; недоречний, непідходящий. Протягом десяти років я щодня зриваю [у думках] з цієї чудової, прямої, широкої вулиці всі п'ять недоладних рядів телеграфних.. стовпів, які роблять цю вулицю схожою на хмільник (Олександр Довженко, I, 1958, 25).

5. Не такий, як треба, як належить. В народі все дужче та дужче почувалося нарікання на недоладне життя (Панас Мирний, III, 1954, 185); Ломачевський догадувався, що панотець дещо підглядів: він примітив, що починається щось недоладне (Нечуй-Левицький, III, 1956, 130); Справді в Михайликом коїться щось недоладне (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 143).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 293.

Коментарі (0)