в означеннях
Тлумачення, значення слова «недостойний»:

НЕДОСТО́ЙНИЙ, а, е.

1. чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь. Я недостойна жити на світі божому; мені не можна бути з людьми!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 451); Марта не глузувала, й тіні кепкування не почулося в її словах. Навіть цього почуття був недостойний Гурій Комаренко (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 201);
//  Який принижує чию-небудь гідність, несумісний з чиїмось достоїнством. Він пояснив Маслюку, що зазнайство і брутальність недостойні радянського громадянина (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 69).

2. Який не має потрібних позитивних якостей, не заслуговує на повагу; непорядний, безчесний. [Вася:] Перед вами стоїть самий недостойний чоловік... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 168);
//  у знач. ім. недостойний, ного, чол. Непорядна людина. Поміч достойному — Силу дав. А недостойного — Поміч псус (Терень Масенко, Побратими, 1950, 50);
//  Який виражає або свідчить про чиюсь непорядність. Всі наймички кинулись за табунщиком, щоб покарати його за недостойну витівку (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 188);
//  заст. Уживається для навмисного самоприниження, щоб тим самим виразити, підкреслити повагу, ввічливе ставлення до співбесідника. [Печариця:] Василь Трохимович! .. Робіть зо мною що хочете, тілько не лишіть Ганну Васильовну [Василівну] своєю жоною назвати, себе, недостойного, вашим зятем мати! (Панас Мирний, V, 1955, 171).

3. Який не відповідає певному призначенню, певній ролі і т. ін.; непідходящий. — Молоко ще на губах не висохло..! — кричав старий Вовдюг, явно незадоволений цією недостойною кандидатурою (Олександр Довженко, I, 1958, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 300.

Коментарі (0)