НЕДОТЕ́ПНО. Присл. до недотепний 1, 2. Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись.. ідеї у вузькодумних сучасників (Леся Українка, IV, 1954, 134).
НЕДОТЕ́ПНО. Присл. до недотепний 1, 2. Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись.. ідеї у вузькодумних сучасників (Леся Українка, IV, 1954, 134).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 301.