в означеннях
Тлумачення, значення слова «негарно»:

НЕГАРНО.

1. Присл. до негарний. Катеринине лице негарно видовжилось (Ірина Вільде, Опов., 1954, 18); Наталя жалілася йому далі, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою; дражнять її негарно (Степан Васильченко, II, 1959, 57); — Ти пам'ятаєш, — сам я мало думав про велике, й говорив я негарно й жартував часом нерозумно (Олександр Довженко, І, 1958, 350);
//  у знач. присудк. сл. — Господи, як я ненавиджу ці зморшки! — подумав він уголос і важко зітхнув. — Як це негарно... Жахливо (Олександр Довженко, I, 1958, 495).

2. у знач. присудк. сл. Неприємно, тірикро, соромно. Не пожалував він її, а стало йому якось уразливо, негарно: вона чого плаче, дитина нерозумна? (Марко Вовчок, I, 1955, 148); Негарно Мирону стало, що його зять такий: закручувати чужі гроші вмів, а оддавати не вміє (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 231);
//  Непристойно, некрасиво, не годиться. [Маня:] О, то негарно — так водити за ніс своїх приятелів! (Іван Франко, IX, 1952, 10); Дратують мене оті «парочки», заздрісно стає хоч і чую, що це негарно, що недобре нарікати на свою долю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 134);
//  Незручно. Він кілька разів поривався встати й піти, але кожного разу згадував, що це негарно, — і продовжував сидіти (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 275.

Коментарі (0)