в означеннях
Тлумачення, значення слова «негідний»:

НЕГІ́ДНИЙ, а, е.

1. без додатка і рідко для кого — чого, на що. Якого не можна використовувати; непридатний. Немає, ніякого криміналу, коли автор вдасться до цензури, котра може негідний задля неї твір заборонити (Панас Мирний, V, 1955, 430); От ще остатня надія, — може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, — високий, дужий (Леся Українка, III, 1952, 559).

2. без додатка, кого, чого і з інфін. Який не заслуговує, на повагу, наслідування і т. ін., не вартий кого-, чого-небудь; недостойний. [Сінон:] Пророчице! Ох, як благати маю негідний я пречистую тебе? (Леся Українка, II, 1951, 309); — Коли ти тут, великий хаджі, я, раб твій, простий мулла, негідний настановляти парафіян і правити службу... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 116).

3. Підлий, нікчемний, мерзенний, безчесний (про людину та її поведінку). Мамо! Закрий мені очі, нехай не дивлюся на того негідного ляха (Номис, 1864, № 803); Горе та ще й велике горе добрим батькам із негідними синами (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 6);
//  Уживається як лайливе слово (перев. при звертанні). [Бовт:] А ти, негідна та нечемна дитино! То так ти громадську волю робиш! (Іван Франко, IX, 1952, 403); Вона прикусила кінчик язика і мовчала. — Щеня негідне! — враз змінивши тон, гримнув чоловік (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 25);
//  у знач. ім. негідний, ного, чол. Те саме, що негідник. Рутульців се возвеселило, І так їх серце ободрило, Що і негідний скрізь совавсь (Іван Котляревський, I, 1952, 236).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 277.

Коментарі (0)