в означеннях
Тлумачення, значення слова «неграмотний»:

НЕГРА́МОТНИЙ, а, е.

1. Який не вміє читати й писати. — Марта украла [книжку], — відказала [мама].. — Нащо? Вона ж неграмотна! — здивувався папа (Панас Мирний, IV, 1955, 348); — Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине. Навіщо ти йому здалася, неграмотна й темна? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23);
//  у знач. ім. неграмотний, ного, чол.; неграмотна, ної, жін. Людина, яка не вміє читати й писати. — Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав — папір не голова — з нього не втече (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451);
//  Який допускає, граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; малограмотний. Неграмотний учень;
//  перен. Недостатньо обізнаний у чому-небудь; недосвідчений, некмітливий. [Омелько:] А справді, і я знав її [загадку]. [Іван:] Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! А ну вгадайте другу! (Марко Кропивницький, I, 1958, 84).

2. Який містить у собі граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; безграмотний. Неграмотний твір.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 279.

Коментарі (0)