НЕГУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., діал.
Нехтувати. Вона любить одного, любить його, негуючи всякі
звичаї, і не хоче ні на кого зміняти (Панас Мирний, V, 1955,
424); Та й що значить слово «ренегат»? Значить
чоловіка, котрий негує, відкидає те, що до нього вважалося
як positum [позитивне] (Іван Франко, XVI, 1955, 136);
//
Зневажати. За що ж мене негувать, за що ж волочити,
коли стали панами уже й мої діти? (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 280.