НЕКОРЕ́КТНИЙ, а, е. Який нетактовно, неввічливо
поводиться з людьми; нетактовний, неввічливий.
Некоректна людина;
// Який є свідченням чиєїсь
нетактовної поведінки; грубий. Мати любила.. найстаршу дочку
своєї сестри, мов рідну дитину, і прощала ій усі
примхи і вади.., простила й цей некоректний учинок дівчини
(Ольга Кобилянська, III, 1956, 61); — Культурна людина завжди
стежить за собою, ніколи не втрачає почуття міри й не
дозволяє собі некоректних виразів... (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1948, 112).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 328.