Словник української мови

НЕКОРЕ́КТНИЙ, а, е. Який нетактовно, неввічливо поводиться з людьми; нетактовний, неввічливий. Некоректна людина;
//  Який є свідченням чиєїсь нетактовної поведінки; грубий. Мати любила.. найстаршу дочку своєї сестри, мов рідну дитину, і прощала ій усі примхи і вади.., простила й цей некоректний учинок дівчини (Ольга Кобилянська, III, 1956, 61); — Культурна людина завжди стежить за собою, ніколи не втрачає почуття міри й не дозволяє собі некоректних виразів... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 112).