Словник української мови

НЕКТА́РНИЙ, а, е. Прикм. до нектар 2. Нагасавшись по степових відділках, повернеться [Лукія], напалена сонцем, гаряча, і від неї всієї пахне пилом, токами, бензином, нектарним духом соняшників (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 102);
//  бот. Стос. до нектару (у 2 знач.). Кожна маточка [квітки верби] сидить на невеликій ніжці, довжина якої у різних видів верб різна — довша або коротша, ніж нектарна залоза, або ж дорівнює їй (Практикум з систематики та морфології рослин, 1955, 177).