НЕКВА́ПНО. Присл. до неквапний. Тонкий і високий Омелян Овсійович неквапно підійшов до двигуна (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 141); Василь неквапно виклав історію хвороби (Юрій Яновський, II, 1954, 104).
НЕКВА́ПНО. Присл. до неквапний. Тонкий і високий Омелян Овсійович неквапно підійшов до двигуна (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 141); Василь неквапно виклав історію хвороби (Юрій Яновський, II, 1954, 104).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 327.