в означеннях
Тлумачення, значення слова «нема»:

НЕМА, НЕМАЄ, присудк. сл., з род. в.

1. Бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку. Де нема святої волі, Не буде там добра ніколи (Тарас Шевченко, II, 1963, 96); — Ти б одружився, сину: .. — Шкода, мамо! Нема по мені дівчат на селі (Панас Мирний, I, 1949, 338); Немає там [у раю] ні горя, ні зітхання (Леся Українка, I, 1951, 98); — Я йому зроблю шаблю і навмисне надколю ножиком, зафарбую ожиною, щоб не було видно, він махне раз, а вона — трісь — і нема шаблі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 228);
//  Бути відсутнім у якомусь місці. — Що тут діять? Батька нема, А він [брат] занедужав (Тарас Шевченко, II, 1963, 333); Як нема його [чоловіка], то все жінка жаліється людям (Марко Вовчок, I, 1955, 217); — А де ж Марія, — наважився я, — що її в хаті немає?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 144);
//  Проходити, минатися. Ще так недавно було літо. Ще так недавно надійно-весело червоніла ягода під корчем, ще так недавно говорилося — о, літо ще велике! І от нема його... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 266);
//  Не властивий, не притаманний кому-, чому-небудь, позбавлений чогось. [Орест:] В ній [приязні між чоловіком і жінкою] нема фамільярності і разом з тим вона ніжніша, сердечніша (Леся Українка, II, 1951, 26); — А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева (Михайло Стельмах, I, 1962, 255).
Де нема (немає) чого — скрізь є. — Де наших могил немає, Романе… Наші люди скрізь бували (Олесь Гончар, III, 1959, 76); Лиця нема (немає) див. лице; Нема (немає) живої душі див. живий; Нема (немає) краю (кінця-краю, ні кінця, ні краю) див. край; Нема (немає) ліку (числа і т. ін.) кому, чому — уживається на означення чого-небудь численного, безмежного. — Їх землям та грошам і ліку нема (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 61); Летять [павучки] бездумно, мовчазливо, .. Нема їм ліку і кінця (Максим Рильський, III, 1961, 197); Нема числа прекрасним сценам і почуттям (Олександр Довженко, I, 1958, 43); Нема, нема та й... — час від часу, іноді, зрідка. Все-таки в найглибших потайниках душі старого за останні дні нема, нема та й проскочить іскорка надії (Михайло Стельмах, I, 1962, 382); Нема (немає) [та] й нема (немає) — не приходить, не з'являється досі. [Одарка:] Отаке, як бач, наше життя: зо дня на день перебиваємося, смерті дожидаючи... а її нема та й нема! (Панас Мирний, V, 1955, 236); Бував, скрізь все літо ходить [хмара], А іноді нема й нема (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 204); Петруся немає та й немає, мов крізь землю провалився (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 337); Нема (немає) того в (на) світі, чого [б] не... — абсолютно все. — Діти, нема того в світі, Чого б мені не зробити Для цієї Катерини (Тарас Шевченко, II, 1953, 129); Нема того на світі, чого не було на тому ярмарку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 13); Нема (немає) [того], щоб, перев. з інфін.: а) уживається для наголошення дії, ознаки і т. ін., протилежної до бажаного. — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Панас Мирний, III, 1954, 152); — Пан Стадницький знову позивається з лісовиками. Ще мало йому землі.. Син [його] хоче зовсім старцями поробити людей. Нема, щоб по правді (Михайло Стельмах, I, 1962, 272); б) уживається для наголошення відсутності кмітливості, розуміння того, що треба робити. А нема, щоб піти до сусіди (Словник Грінченка); Нема (немає) того, щоб не... — абсолютно всі, всі без винятку. Нема того дерева, щоб на йому яка птиця не сиділа — нема того чоловіка, щоб хоч трохи не збрехав (Номис, 1864, № 6819); Нема як, з інфін. — неможливо, не можна. Зв'язані руки й ноги, нема як рухнутися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 268); Чого (кого) [там, тільки] нема (немає) — є багато різноманітних предметів, людей і т. ін.; є все або всі. Кликнули нас до покоїв. Увійшли. Аж в очах нам замигтіло: і зеленіє, І червоніє, і біліє, і синіє... чого там нема! (Марко Вовчок, I, 1955, 75); Кого тільки нема на історичній площі! Офіцери і навіть генерали, .. чиновники, звичайні й відставні, студенти в формі (Олександр Довженко, I, 1958, 43); Як нема, так (то) [і] нема — уживаються для виразності і підсилення значення відсутності кого-, чого-небудь; зовсім нема. Хоч роби і розсядься, а як нема талану, то нема (Номис, 1864, № 1750); Соломії як нема, так нема... Десь заблудилась у плавнях, або вовки роздерли її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367).

2. Не існує, не буває зовсім. Нема щастя без заздрості (Номис, 1864, № 1713); Нема такої сили, Щоб нашу правоту перемогти, Щоб наш огонь згасить мільйонокрилий! (Максим Рильський, II, 1960, 331); — Дурному гори немає, а все низ (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 331);
//  Не може бути. Плавні горіли.. Це ж видима смерть здоганяє її [Соломію]! Тут нема вже порятунку. Ніхто й ніщо не поможе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); Тікають цезаря вовки, пощади їм немає (Володимир Сосюра, I, 1957, 316);
//  Не водиться, не заведено, не призвичаїлось що-небудь. У нас нема се моє, а се твоє (Номис, 1864, № 9505); — То, може, там у вас, у панів, такий звичай, щоб дитина матері не слухала, а в нас такого нема (Леся Українка, III, 1952, 635).
 Мови нема про що, з спол. сл. щоб — уживається на означення чогось неможливого.

3. Не бути в живих, бути мертвим. — Василечку, синочку мій! А Андрійко де?.. — Нема вже, мамо, Андрія! Ліг Андрій, мамо, та й не встане вже!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 277); Деякий час троянівці їхали в тихій жалобі. Усі думали про те, що жив чоловік і — нема (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 337); — Е! — зажурилась Оксанка, — нема вже телятка, немає; нащо було його різать? (Павло Тичина, I, 1957, 260).
 Нема (немає) на світі кого — хто-небудь мертвий. — Віжи, біжи, королевичу, не жалуй коня, Вже твоєї Галютоньки на світі нема (Павло Чубинський, V, 1874, 771).

4. Не мати чого-небудь. Попідтинню сіромаха І днюс й ночує; Нема йому в світі хати (Тарас Шевченко, I, 1963, 52); Став [Дмитро] серед лісу. Обдумати хотілося. Але нема часу, нема часу. Треба гнати, гнати, гнати (Гнат Хоткевич, II, 1966, 107);
//  Недотримуватися чого-небудь. — Господи! нема вам [бурлакам] ні празника, ні неділі! — гукнула богобоязна молодиця з другого кутка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); Багатьом уже немає свята (Микола Зеров, Вибр., 1966, 54).
 І вгору глянути нема (немає) часу див. глянути.

5. у сполуч. з прикм. чи присл. вищ. ст. та сл. над, ніж, як. Уживається на означення найбільшої кількості якої-небудь ознаки. Нема у світі цвіту цвітнішого над маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки (Номис, 1864, № 9361); Немає Мудріших, ніж народ, учителів (Максим Рильський, III, 1961, 211); — Нема кращого краю, як Україна, тільки бути та жити на ній (Михайло Стельмах, II, 1962, 63);
//  заст., у сполуч. з прийм. над та ін. Уживається у знач. найкращий. Нема над рибу линину, м'ясо свинину (Номис, 1864, № 7523); — Нема в світі, як вольна воля на степах або в лісі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 274).

6. Уживається у знач. частки ні (див. ні 2). Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться, — Хоч з гори та в воду! (Тарас Шевченко, I, 1963, 12); Семен просив вибачити, що немає чим приймати гостей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); — Сідайте, — сказала дівчина, коли вони познайомились. Черниш почервонів: бідна, вона забулась, що сідати йому нема де (Олесь Гончар, III, 1959, 215); — Мар'яно, ти, може, засмажиш гриби? — киває [Денис] головою на багаття, яке ще куриться волоконцями диму. — Нема на чому, — жалісно відповідає [Мар'яна] (Михайло Стельмах, II, 1962, 223).
 Нема (немає) за що — уживається як ввічливий вираз у відповідь на висловлену ким-небудь подяку за щось у знач. не варто. — От спасибі вам, Катре, що прийшли.. — Немає за що (Андрій Головко, II, 1957, 193); Нема (немає) куди діватися (дітися) див. діватися.

7. Уживається у питальних конструкціях у знач. є. — А чи нема тут такої молодиці, щоб помісячно згодилась? (Марко Вовчок, I, 1955, 15); — Та й у тебе в хаті, хоч вовків гони!.. — привітався Лушия. — Чи немає хоч горілки погрітися? (Панас Мирний, I, 1949, 314).

8. Уживається на означення неповного числа, неповної кількості чого-небудь. — Дітей малих за що посадив?.. — Та з п'яних очей і не бачив, кажеш, що хлопцям немає по десяти літ (Панас Мирний, I, 1954, 284); Маруся сплескувала руками, — Ти?! Та що ти говориш! Таже тобі, мабуть, ще й тринадцяти нема! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 60).

9. Уживається в сполуках, що висловлюють побажання чого-небудь поганого, неприємного. [Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла... і трут згубився... А, нема на тебе лихої трясці!.. (Леся Українка, III, 1952, 210); Він гукає пронизливо, мов у рейку видзвонює. — А-киш, щоб тобі подохли, погибелі на вас немає! (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 366).
Дивитися нема (немає) на що див. дивитися; Вилазу нема (немає) див. вилаз; Життя нема (немає) див. життя; І (й) духу нема (немає) див. дух; І (й) сліду нема (немає) див. слід; Кари (суда і т. ін.) нема (немає) на кого — уживається для вираження осуду обурливої поведінки кого-небудь. — Нащо ви дитину мою мучите?! — крикнула Горпина.. — Боже мій, боже! і суда на вас нема, прокляті! (Панас Мирний, I, 1954, 266); Міри нема (немає) чому — що-небудь має великий ступінь вияву, прояву і т. ін. чогось. Добрості і милосердію його і міри нема (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Місця живого нема (немає) див. живий; Нема (немає) берегів див. берег; Нема (немає) виходу — не можна вийти з скрутного становища. Соломія знесилилась і впала.. Значить нема виходу; вона мусить тут погибати, а Остап через неї десь у другому місці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); — А що, як поїхати в «Зорю»? — прийшла йому в голову раптова думка. — Так. Так. Тільки в «Зорю». Інакшого виходу немає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99); Нема (немає) відбою див. відбій; Нема (немає) впину (упину) кому — не можна спинити, стримати кого-, що-небудь. Нема впину вдовиному сину (Номис, 1864, № 9308); Я тиха, спокійна. А ти [пісне]? — наче вітер! Нема тобі впину (Леся Українка, I, 1951, 193); Летять огні у чорну путь, немає тим огням упину... (Володимир Сосюра, I, 1957, 423); Нема (немає) діла див. діло; Нема (немає) дурних див. дурний; Нема (немає) дурнів див. дурень; Нема (немає) за що — кому-небудь бракує матеріальних засобів на щось. Треба рятуватися, спочити, полежать у шпиталі або в санаторії, а нема за що. Доведеться пропадати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 305); Нема (немає) потреби — не потрібно що-небудь робити. На чім тоді ми стали, Ти знаєш сам здоров. Отож нема потреби Про те казати знов (Леся Українка, I, 1951, 37); Нема (немає) ради — не можна зарадити чому-небудь. З переляку Вмерла Катерина. А Максим на пожарище, Та на попелище Подивився. Нема ради! Тілько вітер свище У димарі та в комині. Що на світі діять? і що тепер йому почати? (Тарас Шевченко, II, 1963, 271); Нема (немає) спасу — уживається на означення надзвичайно сильного вияву, прояву чого-небудь. Він щосили почав ляскати себе долонями по стегнах і по грудях. — Цс-с-с! Цс-с-с! Здуріли! — зашипів на нього Кравцов. — Та нема спасу, синку! — горьованим голосом поскаржився єфрейтор.. — Усі вже кістки, видать, перемерзли (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 189); Різали [на екзамені] — спасу нема! (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 369); Нема (немає) чутки про кого — хто-небудь зник, пропав безслідно; про когось нічого невідомо. Бабуся живе, терпить, а про Назара нема й чутки (Марко Вовчок, I, 1955, 143); Нікому нема (немає) розбору — не розбираючи хто, байдуже хто, всі підряд. Вже не попадайсь їм [парубкам] на дорозі ніхто: чи перекупки з коробками, .. чи баба стара, чи дівка молода їм назустріч, — нікому нема розбору (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 333.

Коментарі (0)