в означеннях
Тлумачення, значення слова «неміч»:

НЕ́МІЧ, мочі, жін.

1. Недостатність фізичних сил; слабість. Дід Улас.. хотів плюнути Марині в вічі та від немочі тільки на землю плюнув (Панас Мирний, IV, 1955, 258); В літаку сильно смерділо.. і від цього трошки наморочилось у голові і відчувалася неміч в усьому тілі (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 8).

2. Неспроможність, невміння, нездатність зробити що-небудь, протистояти чомусь; безсилля. Бурунда трохи не сказився в своїй немочі, видячи гордість, чуючи насміхи тухольців (Іван Франко, VI, 1951, 128); М. Драгоманов, розповідаючи про свої стосунки з галицькими народовцями, показував їхню ретроградність, ідейну неміч, відірваність від народних інтересів (Радянське літературознавство, 6, 1964, 47).

3. розм. Те саме, що хвороба. Того та валка та не йде в дорогу, Що зломила неміч чумака-небогу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 102); Неосудного вдарив параліч. Він упав, охоплений тваринним жахом і скутий неміччю (Іван Микитенко, II, 1957, 377); Було тепер ясно: напала на деревце страшна невідома неміч (Олесь Донченко, VI, 1957, 140).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 337.

Коментарі (0)