в означеннях
Тлумачення, значення слова «немічний»:

НЕ́МІЧНИЙ, а, е.

1. Недостатньо сильний (про людину, частини її тіла, тварину); слабий, безсилий. Як став [дід Улас] старий, немічний, та ще й захорував до того, — так його й одпустили з двору, щоб не переводив даремно панського хліба... (Панас Мирний, I, 1949, 148); — Побудь хоч трохи зі мною, — в благанні простягнула немічні руки [Ганна]. — Ще ж рано... (Михайло Стельмах, I, 1962, 428); Шкапина була така немічна, що не витримала довгих торгів (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 79);  * Образно. Італія вчинила злодійський напад на немічну, неозброєну Абіссінію (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 60);
//  Який ослаб, втратив силу через хворобу, втому і т. ін.; знесилений. Марія.. зібралася з силою, ввійшла в хату і, немічна, лягла біля сина (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 33);
//  у знач. ім. немічний, ного, чол. Слаба, безсила людина. Запальна штука — спорт. Вона захоплює і малого, і старого, і немічного (Остап Вишня, I, 1950, 401);
//  Те саме, що хворий. Лежить вона, висохла й немічна, у ліжку і слабим старечим голосом просить: — Дай мені води, дочко. Води... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); — Я не могла прийти раніше, Інно, — відповідала Марія якимсь винуватим голосом. — Ти ж знаєш, що в мене мама немічна... (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 62);
//  у знач. ім. немічні, них, мн. Хворі люди. Незабаром до приватного лікаря чергами потяглися на візках і на милицях немічні і каліки (Каш, Проф. Буйко, 1946, 25);
//  Який свідчить про безсилість, слабість кого-небудь. Вигляд у неї був розгублений, немічний, лиця раптом покрилися наче вапном і губи посиніли, як у мертвяка (Григорій Епік, Тв., 1958, 167); Вранці, після таких ночей, він мав зовсім хворий, немічний вигляд (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 97);
//  Який погано росте, малого розміру, не наповнений соками (про рослину); чахлий. На лану ліворуч.. витикається де-не-де сухорляве, немічне кукурудзиння... (Остап Вишня, I, 1956, 433); Вибирати ні з чого. Що не буряк, то немічний корінець, багатий лише на гичку (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 478).

2. Неспроможний, нездатний зробити що-небудь, справитися своїми силами з чимсь; безпорадний. Скільки разів мені потім в житті доводилось спостерігати, як юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (Олександр Довженко, I, 1958, 20); — Доки ми будемо отаке терпіти? ..що ми, як сліпі кошенята, нічого не можемо вдіяти проти них. Чи, може, ми такі кволі та немічні? (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 94).

3. перен. Незначний, слабий силою свого вияву. З неї [хмари] неохоче вивертався немічний грім (Михайло Стельмах, I, 1962, 553); Місяць вже ховався по той бік муру парку й немічним скісним промінням освітлював просіку й палац (Юрій Смолич, I, 1958, 80); Немічного голосу його не чути за басами, але по скривленому роткові видно, що він також співає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 282);
//  Ледь помітний. Журба на мить розгубився, але швидко переміг розгубленість, видавив немічну посмішку (Григорій Епік, Тв., 1958, 565);
//  Тьмяний (про світло і т. ін.) Максим слово в слово повторював у пам'яті слова тієї листівки, написаної на клаптику паперу при немічному світлі каганця (Натан Рибак, Час, 1960, 53).

4. перен. Незадовільний у художньому відношенні, позбавлений майстерності; недосконалий. Галицька дофранківська белетристика, за винятком окремих творів, була немічна (Радянське літературознавство, 3, 1966, 87); Активний наступ повела критика проти сірих, інертних, художньо немічних творів, ремісницьких підробок під літературу (Леся Українка, 5.III 1963, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 337.

Коментарі (0)