НЕМОЖЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Якого не можна здійснити,
виконати, дістати, добитися і т. ін.; нездійснимий.
Вона благала усіх родичів навколішках, цілуючи руки,
обіцяючи все можливе і неможливе, аби Зоню не
відправляли з двора (Леся Українка, III, 1952, 661); Всяка легальна
робота між народом та серед несвідомої інтелігенції
нашої поки що неможлива, бо ще не маємо права зборів,
спілок і т. ін. (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); Щасливо, друзі,
вам у казку долетіти, До неможливої дістатися мети!
(Максим Рильський, III, 1961, 251);
// у знач. ім. неможливе,
вого, сер. Те, чого не можна здійснити, виконати, дістати,
добитися і т. ін. Вперті Білорусії сини Сказали:
неможливого немає, — І камінь перед плугом відступає
(Максим Рильський, III, 1961, 284); — Не обіцяйте необачно
неможливого, — Кажуть обережні (Ростислав Братунь, Грудка.., 1962,
106);
// Який не може бути, існувати, відбуватися.
Ради депутатів є тип держави, коли поліція неможлива
(Ленін, 13, 1973, 235); — Ти ніяк не можеш зрозуміти,
що без інтелігенції, без науки неможливий розвиток
суспільства (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42);
// Якого важко
уявити; немислимий. Князь почував, що життя без Софії
стало для нього неможливим, і думка одружитися з нею
запанувала над ним безповоротно (Леся Українка, III, 1952,
504); — Він мені такий дорогий і такий необхідний
в житті, що страх за нього — це, по суті, страх за
саму себе, за своє життя, просто неможливе без нього
(Андрій Головко, II, 1957, 587).
♦ До неможливого — надзвичайно, дуже. Нарешті
ми досягли берегів Пао.. Зелені до неможливого дерева
й зовсім червона земля... (Юрій Яновський, II, 1958, 85); Це
була стара дівка, до неможливого кістлява (Зінаїда Тулуб,
В степу.., 1964, 315); Річ неможлива — немислимо,
не можна здійснити. Настя непомітно звикла до думки,
що йти за Гнатом в далекий Сибір — річ неможлива
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 77); Пройти в двері — немислима річ;
проламати муровані стіни — ще більше неможлива
річ (Гнат Хоткевич, I, 1966, 116).
2. Дуже поганий, неприємний; жахливий. Веду дуже
одноманітне життя, бо тут неможлива погода, щодня
дощі такі сильні, що Черемош розлився, і я одрізаний од
цілого світу, од пошти і од людей (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
398); Розмотують онучі, і дух стає неможливий (Гнат Хоткевич,
II, 1960, 423); — Коли я чую його неможливий жаргон, —
сердито сказала Аліна, — я готова тікати безвісти!
(Юрій Яновський, II, 1954, 88);
// Надзвичайно сильний,
великий силою свого вияву, прояву. У цій неможливій
тісноті проскакував часом, занявши [зайнявши] всю вулицю,
новий фаетон під білим парасолем (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
125);
// У яких не можна працювати, здійснювати
що-небудь; надзвичайно несприятливий (про умови,
обставини і т. ін.). Поставлений в неможливі для
літературної праці умови, мушу закинути перо на ціле літо
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 120); Неможливі економічні
обставини;
// З якого не можна або дуже важко вийти,
надзвичайно скрутний (про становище). Що нам робити?
Я просто не знаю, як вийти з неможливого становища
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 385).
3. розм. Який викликає велике незадоволення у кого-небудь, якого важко витримати (про людину); нестерпний. — Ну, от — тепер сльози! — А чого — хто його зна! — Того, що ти сьогодні неможливий! — відмовила плачучи молодиця (Борис Грінченко, II, 1963, 51); Іван Ілліч, директор МТС, Людина хоч куди, та неможлива в праці (Максим Рильський, Мости, 1948, 99).