НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е.
1. Якого не можна уникнути,
обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має
наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай
неволі, А не втечеш неминучої долі! (Яків Щоголів, Поезії,
1958, 340); Як вчепилась [Таля] в аудиторії своїм
рученям за нього, так уже й не відпускає, тримається
інстинктивно, мовби передчуваючи недалеке й неминуче
розставання (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 9); Монополістична
буржуазія не може відстрілятися навіть ядерною
зброєю від неминучого ходу історичного розвитку
(Програма КПРС, 1961, 30);
// у знач. ім. неминуче, чого, сер.
Те, що обов'язково має наступити, відбутися і т. ін.
[Кассандра:] Бачте, воно завчасу краще
привикати до неминучого (Леся Українка, II, 1951, 279); Неминуче
й невблаганне ходило вже близько біля княжича
Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не
відчували (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189);
// Який не викликає
ніякого сумніву; явний, очевидний. Які б не були
труднощі революції і можливі тимчасові неуспіхи її, або хвилі
контрреволюції, остаточна перемога пролетаріату
неминуча (Ленін, 24, 1950, 414);
// Який обов'язково
витікає з певних обставин, умов, зумовлений ними.
Звістку [про прибуття козаків] приймали, як сподіване
щось, як щось неминуче (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); В другій
половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа
здавалась декому неминучою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 201).
2. Який не проходить, не минає, не зникав; постійний. Кожне з нас, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 43).
3. Без якого не обійтися; обов'язковий, неодмінний.
— Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є
Неминучії (Степан Руданський, Тв., 1956, 67); Визнаючи за великими
витворами мистецтва безсмертність, неминучу
художню красу, Франко трактував це не абстрактно, а в
конкретних виявах (Радянське літературознавство, 5, 1966, 73);
//
Потрібний кому-небудь; необхідний. Обоє вже розуміли, що
відтепер вони будуть завжди разом, що вони необхідні
і неминучі одне для одного в житті (Олесь Гончар, IV, 1960, 37).