НЕНАВМИ́СНО. Те саме, що ненавмисне. Коли не дивиться [гість] на їх [дітей] — здається, такий, як і всі, коли ж часом ненавмисно погляне на їх тими льодовими очима, — так і пориває шугнути на піч (Степан Васильченко, II, 1959, 145).
НЕНАВМИ́СНО. Те саме, що ненавмисне. Коли не дивиться [гість] на їх [дітей] — здається, такий, як і всі, коли ж часом ненавмисно погляне на їх тими льодовими очима, — так і пориває шугнути на піч (Степан Васильченко, II, 1959, 145).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 341.