НЕНА́ВИДІТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ненависть до кого-, чого-небудь. — Не печи мені очей Уласом. Я його ненавиджу (Нечуй-Левицький, III, 1950, 358); Я ненавиджу рабства кайдани (Павло Грабовський, I, 1959, 468); Він [В. Маяковський] ненавидів, бо умів любити, Як мало хто уміє з нас любить (Максим Рильський, III, 1961, 62); Тільки людина, яка вміє ненавидіти, здатна мати свою власну позицію, свій погляд на світ (Комуніст України, 9, 1969, 83).