в означеннях
Тлумачення, значення слова «необачний»:

НЕОБА́ЧНИЙ, а, е. Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки. А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн да люльку, Необачний! (Українські народні думи.., 1955, 82); — Я думав, що необачний хлопчище зараз винирне, почне плисти.., боротися з водою, і я зможу вирятувати його (Іван Франко, IV, 1950, 389); Цей кіт вистежив необачну горобчиху і, стрибнувши з купи цегли, накрив її передніми лапами (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 177);
//  Викликаний діями нерозсудливої, необережної людини або який свідчить про чиюсь нерозсудливість, необережність. — Прости. Рустеме, за ті необачні слова, що я досі писала й говорила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 157); Арсен згадував необачне вторгнення в брудний барліг Сачка (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 241); Він не любив необачних вчинків (Натан Рибак, Час, 1960, 725).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 344.

Коментарі (0)