НЕОБГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Який не має огорожі. Всюди ями не понакривані, необгороджені (Степан Ковалів, Тв., 1958, 64); Вулиця несподівано закінчилася, впершись двома необгоподженими двопами у картопляне поле (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 21).