НЕОДМІ́ННИЙ, а, е.
1. Яким не можна знехтувати,
якого потрібно дотримуватись, який потрібно
виконувати; обов'язковий. Правильні сівозміни є неодмінною
умовою розумного використання землі (Хлібороб України,
2, 1968, 4);
// Якого не можна уникнути. — Я хочу, щоб
мені доповідали не про вади і неув'язки, завжди неодмінні
при швидкому пересуванні полків, а щоб ті неув'язки
були усунені і наведень порядок в полках (Панас Кочура, Золота
грамота, 1960, 89);
// Без якого неможливо обійтися;
необхідний. Профспілки повинні бути найближчим
і неодмінним співробітником держвлади, якою керує
в усій її політичній і господарській роботі свідомий
авангард робітничого класу — компартія (Ленін, 33,
1951, 157);
// Постійний, незмінний. Місто, село,
завод, шахта — неодмінні елементи нашого життя, вони
повинні бути й неодмінними компонентами сучасного
роману (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 210); Неодмінною
темою кожної розмови було материне запитання: — Ну,
скажи мені, ради бога, для чого собі голову забиваєш?
Для чого воно тобі? (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 53).
2. Характерний для кого-, чого-небудь. Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна міщанська обстановка.. На вікнах — неодмінні калачики (Андрій Головко, I, 1957, 461).