в означеннях
Тлумачення, значення слова «неоковирний»:

НЕОКОВИ́РНИЙ, а, е.

1. Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети). У правій руці він тримав бандуру, а в лівій саморобну, неоковирну скрипку (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 107); Приходили [чоловіки] в незугарному одязі, в неоковирному взутті (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 39).

2. Вайлуватий, неповороткий, незграбний у рухах, часто з непропорційною будовою тіла (про людину). Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра Текля, що була ровесницею, видавалася і опецькуватою, і неоковирною, як сніп гречаної соломи (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 6); Учорашній неоковирний, ніби з одних кутів і кісток складений хлопчак, стає гнучким, міцним, як сталевий клинок, юнаком (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 82);
//  Який свідчить про чиюсь неповороткість, незграбність. Шофер якось по-ведмежому повертався всім тулубом, і було смішно дивитися на ті неоковирні зусилля (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 32).

3. Який невдало висловлює думку; незграбний. Неоковирний виклад може практично знецінити найціннішу ідею (Наука і життя, 12, 1969, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 348.

Коментарі (0)